Французька весна. ДОПРЕМ’ЄРНІ ПОКАЗИ

5 квітня, чт, 19:00 Незакінчений роман

6 квітня, пт , 19:00 Управління державою

7 квітня, сб, 19:00 Сфера чаклунства
8 квітня, вс, 19:00 Управління державою
9 квітня, пн, 19:00 Сфера чаклунства

10 квітня, вт, 19:00 Незакінчений роман

Фільми будуть демонструватися французькою мовою з українськими субтитрами

НЕЗАКІНЧЕНИЙ РОМАН

Драма / Франція / 2011 / 111’

Реж. Андре Тешіне

У ролях: Кароль Буке, Андре Дюссол’є

 

Франсіс приїжджає до Венеції, щоб написати свій наступний роман, і там намагається знайти найкраще місце для своєї роботи. Він зустрічає Джудіт, агента з нерухомості, яка наполягає відвідати віддалений будинок на острові Сант- Еразмо. Франсіс робить неочікувану пропозицію: «Якщо ми будемо жити тут удвох, я відразу погоджуюсь». І тоді вони починають спільне життя…

Учасник конкурсної програми Двотижневика режисерів Каннського кінофестивалю, 2011

 

«Цей фільм запропонував виконавцям головних ролей – Кароль Буке і Андре Дюсольє —  пройти через усю палітру любовних почуттів»

Le Nouvel Observateur

 

Андре Тешіне (André Téchiné) – режисер, кінокритик та сценарист, професор у Французькій державній кіношколі в Парижі (Le Fémis). Він зняв свій перший фільм у 1969 році – «Поліна йде» (Pauline s’en va). Після постановки декількох телесеріалів, п’єс та короткометражних фільмів, він повертається до художнього кіно зі стрічкою «Спогади про Францію» (Souvenirs d’en France, 1975), головну роль в якій зіграла Жанна Моро. Високо відмітили кінокритики його наступні картини: «Бароко» (Barocco, 1976) з неперевершеним дуетом Жерара Депард’є та Ізабель Аджані, «Готель «Америка» (Hotêl des Amériques, 1981) з Катрін Денев, «Побачення» (Rendez-vous, 1984) з Жюльєт Бінош, яка була нагороджена на Каннському МКФ 1985 призом за найкращу режисуру. Тешіне належить честь відкриття ряду молодих та талановитих акторських дарувань – окрім Жюльєт Бінош, також Емманюель Беар у фільмі «Я не цілуюсь» (J’embrasse pas, 1991), Лоранс Кот у «Крадіях» (Les voleurs, 1996). Стрічки Андре Тешіне вражають своїм внутрішнім запалом, глибокими психологічними сюжетами та своєю чуттєвістю.

 

УРИВОК З ІНТЕРВЬЮ З АНДРЕ ТЕШІНЕ

 

Як з’явилася ідея зняти фільм за мотивами роману Філіпа Джіана?

­

—         Насправді, я не був знайомий із творчістю цього письменника. Екранізувати роман Джіана «Impardonnables» мені запропонував продюсер, який дуже зацікавився цією ідеєю. І я насамперед віддаю перевагу роботі з партнером, який активно зацікавлений в проекті з першого етапу підготовки до зйомок.

 

В романі декілька персонажів, кожен зі своїм непростим життевим досвідом…

 

—         У фільмі у кожного своя історія, але їх долі переплітаються, і в цьому, на мою думку, відображається справжнє життя. Відтоді як Франсіс (Андре Дюссол’є) зустрічає Жюдіт (Кароль Буке) та Анну-Марію (Адріана Асті) і Джеремі (Мауро Конте), він поступово відкриває для себе цих людей. Ми писали сценарій в два етапи: перший був зосереджений на точці зору Франсіса, як у романі, який написаний від першої особи. Але у нас нічого не вийшло, оскільки більшу частину тексту прийшлося читати за кадром. Тому я вирішив зробити всіх інших персонажів більш незалежними, і сюжет вибудовувався з їх взаємодії. Хоча головним персонажем все-таки залишався Франсіс – письменник, батько і чоловік. Його життя ускладнюється в усіх проявах: як письменник він втрачає натхнення, як батько він стикається зі зникненням доньки, а як чоловік він боїться втратити свою дружину. Він змагається на трьох фронтах, але одержимий все ж таки однією идеєю (як герої інших ваших фільмів – Антуан із «Повернути час назад» або Саїд із «Далеко»):  головне для Франсіса – дописати свій роман. Так, у кожного із цих героїв свій шлях у досягненні мети. У випадку з Франсісом це виглядає наступним чином: як тільки робота завершена, книга написана, його  задоволення не знає меж. Тільки в цей момент він усвідомлює, наскільки важлива Жюдіт в його житті, і Франсіс робить все, щоб знайти її та повернути.

 

Дія роману відбувається на Баскському узбережжі. Ви знімали там фільм «Готель «Америка», і  зрозуміло, що тепер повинні обрати інше місце. Чому саме Венеція?

 

—         Сила цього міста як как наркотик. Ми всі чудовоо знаємо, що воно має багату історію та міфологію. Я неодноразово намагався знайти сценарій, де Венеція була б місцем дії. Але не знаходив. А читаючи книгу Джіана, зрозумів, що героїв можна «перемістити» в Венецію: Жюдіт, ставши агентом з нерухомості, захотіла відкрити там агенцію (я помітив, що місто ними просто кишіть), а Франсіс відправляється в Венецію в пошуках комфортного середовища  для роботи над книгою. Місто пов’язане з їхньою роботою, він став їхньою середою проживання, а не тільки фоном для исторії, яку ми розповідаємо.

 

ВИБРАНА ФІЛЬМОГРАФІЯ:

 

2011  Незакінчений роман /Impardonnables

2007 Свідки /Les temoins, номінація на премію «Сезар» за кращу режисуру

2004 Повернути час назад /Les temps qui changent

2003 Заблукалі /Les egares

2001 Далеко /Loin

1998  Крадії/Les voleurs, номінації на премію «Сезар» за  фильм и кращу режисуру

1998 Аліса і Мартен /Alice et Martin

1994 Дикі очерети /Les roseaux sauvages, премія «Сезар» за кращий фільм, режисуру та сценарій

1993 Улюблена пора року /Ma saison préférée, номінації на премію «Сезар» за кращий фільм, режисуру та сценарій

1991  Я не цілуюсь /J’ embrasse pas, номінація на премію «Сезар» за кращу режисуру

1987 Невинні /Les innocents, номінації на премію «Сезар» за кращий фільм та кращу режисуру

1985 Побачення /Rendez-vous/, номінація на премію «Сезар» за кращий сценарій, премія за кращу режисуру на Каннському МКФ

1981 Готель «Америка» /Hôtel des Amériques

1976 Бароко /Barocco, номінації на премію «Сезар» за кращий фільм та кращу режисуру

1975 Спогади про Францію /Souvenirs d’en France

1975 Поліна йде/Paulina s’en va

 

 

Філіп Джіан (Philippe Djian) – сучасний французький романіст, автор більш ніж двадцяти книг, перекладених на багато мов (російською виходили його твори «Тертя» и «Оце поцілунок»). Письменник набув славу «найнепередбачуванішого романіста Франції», поєднуючи бальзаківську традицію з сучасними прийомами американського кінематографа. Широку популярність письменнику в середині 80-х рр. приніс роман «37,2 º вранці», екранізований Жан-Жаком Бенексом з Беатріс Даль у головній ролі.

 

Андре Дюссолє (André Dussolier)

Народився 17 лютого 1946 року в Ансі. У середині 80-х величезну популярність йому принесла роль в комедії «Троє чоловіків та немовля в колисці» (Trois hommes et un couffin, 1985). Багато співпрацював з Аленом Рене: «Життя – це роман» (La vie est un roman, 1983), «Любов до смерті» (L’Amour à mort, 1984), «Мелодрама» (Mélo, 1985), «Знайома пісня» (On connaît la chanson, 1997). Серед  інших картин з його участю «Білий король, червона королева» Сергія Бодрова (ст.), «Полковник Шабер» Іва Анжело, «Актори» Бертрана Бліє, «Невезучі» Франсіса Вебера, «Таємні агенти» Фредеріка Шьондерфера, «Набережна  Орфевр, 36» Олів’е Маршаля. За сорок років кар’єри знявся більш ніж у 120 фільмах. Триразовий лауреат премії «Сезар» – «Льодяне сердце», «Знайома пісня», «Палата для офіцерів».

 

Кароль Буке (Carole Bouquet)

Народилась 8 серпня 1957 року в Неї-сюр-Сен. У кіно дебютувала у 1977 році («Цей невиразний об’єкт бажання» Луїса Бунюеля). Знімалась у фільмах: «Холодні закуски» і «Занадто гарна для тебе» Бертрана Бліє, «Тільки для твоїх очей» (із циклу про Джеймса Бонда) Джона Глена, «Підступність слави» та «Цілуйте, кого хочете» Мішеля Блана, «Червоні вогні», Седріка Кана, «Пекло» Даніса Тановича та інших.

 

 

 

СФЕРА ЧАКЛУНСТВА

 

Сімейний фільм / Франція  / 2011 / 81’

Реж. Марі Перену, Клод Нурідзані

У ролях: Сімон Делане, Ліндсі Енок

 

Покинутий ставок. Двоє дітей зачаровані цим диким місцем, яке потихеньку зближає їх один до одного. Вони уявляють як цей ставок стає таємничим королівством, наповнений створіннями з їхніх сновидінь та кошмарів. Цей пізнавальний досвід змінить героїв.

Допремєрний показ на Венеційському кінофестивалі, 2011

 

Для «Царини чаклунства», творцям «Мікрокосмосу знадобилося три роки, щоб відзняти цей маленький тваринний всесвіт одного ставка, за яким спостерігають двоє дітей. Небувале видовище.»

Le Parisien

«Час зупиняється, нічого крім захопливої та чарівної радості.»

Le Figaroscope

 

«Фантазія запрошує нас в документальну історію про досвід першої зустрічі з природою на відстані витягнутої руки»

Télérama

Клод Нурідзані, французький режисер, продюсер, сценарист, фотограф та оператор, має освіту біолога і разом з Марі Перену починаючи з 1969 року присвячує свою роботу вивченню біологічного світу та його фільмуванню.  Разом вони знімають фільм «Мікрокосмос» в 1996, який став результатом 15 років їх співпраці та наукових розробок, двох років технічної підготовки, трьох років зйомок і півроку монтажу стрічки. Він дає унікальну можливість поспостерігати за прихованим від людських очей життям комах. На Канському МКФ цей фільм одержує Гран-прі за технічну досконалість, 7 нагород «Сезар», серед яких за кращу операторську роботу, кращу продюсерську роботу, кращий монтаж, кращу музику до фільму та кращі звукові ефекти. Насупні роботи «Генезис» та «Царина чаклунства» продовжують спостереження за природним світом в надзвичайному обробленні світла та музики.

 

Назва «Царина чаклунства» або «La Clé des champs », що дослівно з французької —  «Ключ від полей», була навіяна виразом «prendre la clé des champs» — вирватись на свободу, втікти від місць, які нас обмежують і тримають під замком. Режисери таким чином пропонують нам відкрити шляхи до полей свободи.

 

СПІЛЬНА ФІЛЬМОГРАФІЯ РЕЖИСЕРІВ

 

1996 Мікрокосмос / Microcosmos, le peuple de l’herbe

2004 Генезис / Genesis

2011 Царина чаклунства / La Clé des champs

 

«Царина чаклунства» це справжня казка, фікція, присвячена природі та дитинству. Саме ставок,  який діти з нашого фільму вибрали як райське місце для прихистку від світу дорослих, стає магічним дзеркалом, через яке вони відкривають небувалих створінь, знайомство з яким назавжди змінить їх життя. Все це ми побачи очами дітей. Всі документальні зйомки безперечно будуть відображати природний світ, але з іншим обрамленням, світлом, звуками та кіноматографом… Ці творіння стають справжніми персонажами – феями, чудовиськами, драконами – іноді комічними, або ж страшними. Для цього фільму ми задіяли найпотужніше операторське обладнання: ендоскопи, бороскопи, мікроскопи, високошвідкісні камери, а також оптичну техніку, розроблену спеціально для цього фільму. Наша мета – відкрити глядачеві, дитині чи дорослому, всі чудеса, які ховаються в серці звичайних речей. Непримітний ставок на узліссі, якщо ми подивимось уважно, може стати цілим океаном, населеним надзвичайними істотами.»

Клод Нурідзані

 

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВОЮ

 

Драма /  Франція / 2011 / 112’

Реж. П’єр Шоллер

У ролях: Олів’є Гурме, Мішель Блан, Забу Брайтман

 

Посеред ночі міністра транспорту Бертрана Сен-Жана пробуджує дзвінок: міський у балці перекинувся міський автобус. У міністра немає вибору – він відправляється на місце аварії. З цього моменту починається одісея державного чиновника у складному та ворожому світі. Швидкість, боротьба за владу, хаос, економіча криза… Все пов’язане в безперервному вихорі подій, де невідкладні справи змінюють одна одну. На які жертви готові люди? Що можуть вони витримати в країні, яка губить тих, хто їй служить?

Приз «Особливий Погляд» Каннського кінофестивалю, 2011

Нагорода «Сезар» за кращий оригінальний сценарій, 2011

 

Посеред ночі міністра транспорту Бертрана Сен-Жана пробуджує дзвінок: міський автобус потрапляє в аварію. У міністра немає вибору – він відправляється на місце події. З цього моменту починається одісея державного чиновника у складному та ворожому світі. Швидкість, боротьба за владу, політичний хаос, економіча криза… Все пов’язане в безперервному вихорі подій, де невідкладні справи змінюють одна одну. На які жертви готові люди? Що можуть вони витримати в країні, яка губить тих, хто їй служить?

 

Майстерно!

Le Nouvel Observateur

«Управління державою» — фільм, переповнений напругою, яка тримає глядача до фінальних титрів. І це вже величезне досягенння. Такого фільму нам не вистачало. Він перевершив наші очікування.

Télérama

Досить давно політичний сюжет на персональному рівні не був розкритий з такою правдивістю і віртуозним виконанням.

Positif

Вражаючі та майстерні сцени, напружені діалоги, безперервний ритм, хвилююча напруга і бездоганне виконання.

La Croix

П’єр Шоллер, французький режисер та сценарист, дебютує в кіно 1989 році саме як сценарист фідьму «Занадто кохання» ( Amour de trop). У 1992 році побачив світ його короткометражний фільм «Два друга, прелюдія» (Deux amis, prélude), після чого він починає знімати повнометражне художнє кіно: «Без недоліків» (Zéro Défaut, 2003), «Версаль» (Versailles,  2008), фільм, який був намінований на приз «Особливий поглад» на Каннському МКФ, 2008.

 

 

 

ВИБРАНА ФІЛЬМОГРАФІЯ

 

1992 Два друга, прелюдія / Deux amis, prélude

2003 Без недоліків / Zéro défaut

2008 Версаль / Versailles

2011 Управління державою / L’exercice de l’État

2012 Невідомі / Les Anonymes

 

«Я працював над цим проектом протягом 7 років. Спочатку, я хотів розкрити

таємничу природи влади і показати людям, хто є ці люди за лаштунками уряду, які вони, ті хто смикає за ниточки парвосуддя, і все ж, яких ми ніколи не побачимо.

Для мене дуже важливим показати те, що політичні рішення обговорюються групою людей, і все-таки одна людина затверджує рішення наприкінці. Таким чином, основна ідея для фільму полягає у відносинах між головними особистим секретарем та міністром. Перший уособлює собою людину, яка ніколи не звертає на себе увагу медіа, але чка завжди робить усю брудну роботу.

Тому, назвемо цей фільм більше про «людину міністра» ніж про «людину президента. Я не мав на меті розкрити сутність реальної влади, втрутитись у життя та роботу окремих політичних сил та партій. Ось чому я не робив акцент на реальних політиків, оскільки відчував, що це заважатиме моєму творчому задуму.  Навпаки я намагався показати ситуацію, в якій опиняються політичні діячі, в безперервному вирі подій нашого складного суспільства, адже сучасна людина перебуває в захаращенному технологіями та одиржимому ЗМІ соціумі. Я гадаю, що політики не є виключенням»

Пєр Шоллер

 

Олівє Гурме виріс в Мірваті, маленькому містечку в бельгійських Арденнах. Його акторський талант проявився, коли йому було 13 років: в останню хвилину він підмінив свого друга в спектаклі. В цю хвилину він відкриває в собі хист до драматичної гри. Після блискучих результатів в Л’єжському театральному училищі, відвідуючи школу театрального мистецтва Флорана, та школи «Аманд’є» під керівництвом Патріса Шеро, який пізніше запросить його у свій фільм «Ті, хто мене люблять, поїдуть поїздом» (Ceux qui m’aiment prendront le train, 1998). Починає акторську кар’єру на театральній сцені. Вперше з’являється в кіно у стрічці «Обіцянка» (Promesse, 1996) братів Дарденів. Тут починається спільна робота цих бельгійських режисерів: фільм «Розета» (Rosette, 1999), «Син» (Le fils, 2002) – фільм, який приніс йому приз на кращу чоловічу роль на Каннському МКФ, 2002.

 

Мішель Блан, французький актор, режисер та сценарист. Починав кар’єру як актор в труппі театрального кафе. Знімався в таких фільмах як «Пожилець» (Le locataire, 1976), реж. Романа Поланскі, «Підліток» (L’Adolescent, 1979) реж. Жанни Моро «Книга Просперо» (Prospero’s Books, 1991). Роль у фильмі Бертрана Бліе «Вечернее платье» (Tenue de soirée, 1986) принесла Мишелю Блану приз за кращу чоловічу роль на Каннському МКФ. Як режисер зняв фільми: «Марш в тінь» (Marche à l’ombre, 1984) і «Підступність слави» (Grosse Fatigue, 1994), «Ескорт» (Mauvaise passe, 1999), «Цілуй, кого хочеш» (Embrassez qui vous voudrez, 2002).

 

Забу Брайтман, французька акторка і режисер. Її кар’єра акторки почалася з фільму «Їй всюди ввижаються гноми» (1981), де Ізабель зіграла Білосніжку. Після кількох картин визначилося її екранне амплуа: симпатична смішна дівчинка з небагатої родини. Ці ролі принесли їй кілька нагород і номінацій на «Сезар». З 1982 року акторка грає в театрі. Результатом співпраці з театральним режисером Аланом Екберном став сценарій, а згодом і фільм «Згадати про прекрасне» (2002), де Брайтман зіграла разом з Ізабель Карре і Бернаром Шампанем. Стрічка перемогла у трьох номінаціях на «Сезар»: «Найкраща акторка» (Ізабель Карре),

 

********************************************************************************

  • Афиша

    Афіша на ТРАВЕНЬ
  • Спільний соціальний проект Кінотеатру «Боммер» та Альянс Франсез м. Харкова

    Ha La Famille... До Міжнародного Дня захисту дітей
  • ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНИЙ ТРИЛЕР

    МИСЛИТЕЛІ A6 107x148-min
  • Услуги

    ≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈≈
  • История кинотеатра Боммеръ